У другій половині XVII століття жив у Парижі французький географ, видавець і книгар Дюваль, який випускав переважно мапи-карти і "летючі" листівки. Як стало відомо з публікації Ілька Борщака у львівському двотижневику "Назустріч" (1935, № 4), найбільший прибуток принесли Дювалю його "Географічні таблиці, зложені, щоби пізнати на мапах головні країни та міста". В одній з таких "Географічних таблиць" була вміщена "Історія турецького султана Ібрагіма", яка проливає світло на ще одну досі незнану в Україні особу - турецьку султану, третю за хронологією "посестру" Роксолани*2. Автор книги розповідає про султана Ібрагіма (дати султанування 1640-1648), в якого було двоє синів: старший - Осман - від [b]дружини Зафіри[/b], молодший (майбутній султан Мухаммед IV, д/с 1648-1687) - від іншої дружини падишаха. Разом з матір'ю Зафірою Осман поплив флотом до священного мусульманського міста Мекки. Та 28 вересня 1644 року біля о.Родос корабель захопила в полон мальтійська ескадра. Через певний час Зафіра померла на Мальті, з султаном Ібрагімом їй більше зустрітися не довелось. І автор книги, і чин міністерства закордонних справ Франції, закінчує І.Борщак, називає Зафіру "руською", себто українкою. А Османа охрестили, напевно, монахи, надавши йому нове ім'я - "брат Домінік". Братчик османо-руського роду теж завершив своє життя на Мальті в 1676 р., натомість султанський трон посів його молодший зведений брат Мухаммед IV. Він пережив Домініка-Османа на 11 років.
[b]"РОЖЕВА ТРОЯНДА МРІЇ"[/b]
Доля [b]четвертої за хронологією "посестри" Роксолани [/b]українському читачеві зовсім не відома. В "Історії Туреччини" А.Кримського є коротенька зноска про ще одну українському султану, [b]дружину Мустафи ІІ[/b] (роки султанування 1695-1703), що народила йому наслідника престолу -- султана Османа ІІІ (р/с 1754-1757).
Її чоловік, Мустафа ІІ (роки життя 1664-1703), прямий потомок султана Ібрагіма, син султана Мухаммеда IV і наслідник дядька Ахмеда ІІ (р/с 1691-1695), вів війни з венеціанами та Росією, потім змушений був прийняти Карловицький мир (1699). Свою майбутню дружину (ані українське, ані турецьке її ім'я нам не знайоме), султан віднайшов серед наложниць власного гарему. Сім літ, за шаріатом, тримали жінок наложницями гарему, а на 8-ий відпускали додому, незалежно від того, чи родичі невольниці потурбувалися про її викуп... Закоханий султан Мустафа, аби не відпустити свою улюблену наложницю до Рідного Краю по 7-и роках її неволі, змушений був на ній оженитися, таким чином навіки прив'язавши нову українську кров до генеалогічного дерева османської династії (роду Османлів).
По викладі цих історичних фактів, цікаво підсумувати, що тої української крові в хронологічній шкалі османських султанів ох як багато!!! Наші споконвічні завойовники, найжорстокіші на полі бою і в методах насилля, не минули парадоксальної закономірності - примхи Долі ("Кисмет")*3 - чуттєвого потягу і пристрасного кохання до жіноцтва поневоленої ними України. Звідси цікаві етно-генетичні асиміляції, що проявляються в обох таборах і по нині. Скажімо, широкі вилиці і розкосі вирізи очей, або ж чорне курчаве волосся і виразний орлиний ніс свідчать про давнє "родичання" українців з тюркськими племенами (в широкому розумінні цього терміну, сягаючи корінням і періоду "Золотої Орди", тих русько-літописних "татар")*4, що в XIII ст. під проводом другого народу, монголів, звоювали Русь). Чи, навпаки, світлошкірі і ясноокі турчанки, в генах яких тече українська кров, чи не вони піднімалися на найвищі сходинки п'єдесталів на всесвітньо відомих конкурсах краси?.. О невмируща жіноча вродо! О лукава усмішко історичних потрясінь!
Отож, у [color="#ff0000"][b]хронологічній шкалі роду Османлів[/b][/color] з Україною та її чарівливим жіноцтвом пов'язані:
[color="#ff0000"][b]чоловік Роксолани - Сулейман ІІ "ель-Кануні"[/b] (926 р. мус.ери = 1520 р.н.е.)*
[[b]син Роксолани Селім ІІ "Мест" П'яний[/b](974 р. м.е. = 1566 р. н.е.)
[b]внук Роксолани Мурад ІІІ [/b](982 р. м.е. - 1574 р. н.е.)
дальші потомки Роксолани [b]Муххамед ІІІ[/b] (1003 р. м.е. = 1595 р. н.е.)
[b]Ахмед І[/b] (1012 р. м.е. =1603 р. н.е.) - ні один з яких не осягнув могутності Сулеймана, але кожен, в кому вчувався химерний потяг до Роксоланиного інтриганства].
[b]Чоловік Насті Повчанської "Гюль-Хуррем" - Осман ІІ[/b] (1027 р. м.е. = 1618 р. н.е. + 1622 р. н.е.)
[b]Чоловік "Зафіри" - Ібрагім[/b] (1049 р. м.е. = 1640 р. н.е. + 1648 р. н.е.)
[b]Мустафа ІІ[/b] (1106 р. мус.ери = 1695 р. н.е. + 1703 р. н.е.)
[b]син Мустафи ІІ від української дружини - Осман ІІІ[/b] (1168 р. мус.ери = 1754 р. н.е. + 1757 р. н.е.).[/color]
[i]*У хронологічній таблиці Османлів вказаний перший рік султанування (в мусульманському і українському літочисленні).[/i]
ПРИМІТКИ
[i]*2 Про неї ми довідалися з публікації Романа Пастуха в газеті "За вільну Україну" (4.Х.94 р.). А що автор статті повністю підтверджує помилкову думку про Роксолану як про єдину українську султану, то стаття має назву "Роксолана-2?"
*3 Кисмет - (тур.) Фатум, Доля. Дуже глибоко обгрунтована в "Роксолані" Осипа Назарука.
*4 "Татарами спочатку звалося оте монгольське (не тюркське) плім'я, що до нього належав рід Джингіз-хана Темучіна. Тії кочові орди, котрі своєю густою масою звоювали Русь у ХІІІ ст. для монгольської верховної влади, вони були не справжні природні монголо-татари (ці являлися самими ватажками та головним зерном війська), - переважно то були коліна турецькі, які говорили мовою не монгольською, а турецькою (тюрською)", - за А.Кримським.
[/i]
(За виданням [b]"Епоха В'янучих Троянд" [/b](історична драма). - Львів:Сполом,2014)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749450
Рубрика: Нарис
дата надходження 06.09.2017
автор: Сіроманка