Покусаний,хромий-іду я далі по житті,
або як вовк,ховаюсь і рани зализую свої.
Життя теперішнє,отак людей кусає,
кого поранить,ну а кого вбиває.
То показавши зуби,кульгаючи іду,
хоч і кульгаю,але як всі -спішу.
Щоб не відстати від стаї-від життя,
куди я сам-один пропаду я.
Хоч слабого у стаї зневажають
але,що викульгаюсь,у душі надію маю.
І надія підгоняє і віру додає-
ось,щось "урву" з життя-і гріє це мене.
Таке життя настало на землі,
як хижаки,з оскалом йдемо всі по житті
Життя складне,але ми звикли-
слабкі теж біжать,хоч і притихли.
Надія,що краще ось настане,
нам у житті,тільки дає наснаги.
Щось світлого,щось легкого чекаєм,
до нього йдем,хоч один-одного і загризаєм.
А поки в стаї-вию як усі,
щоб в ногу крокувати по житті.
Не думай,про поступки-далі йди,
як можеш друже-тільки не впади.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749485
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.09.2017
автор: Бабич