НЕПОБОРНЕ. Маленька експериментальна поема (16+)

"перелив  теми",  авторські  знахідки

Роздуває  майданом  минулого  тлін...
Скільки  часу  чекати  ще  маємо,  блін,
Дощ  очищення?..  Чи  він  проллється  колись
На  піарореклами  скопичений  слиз?..
.....................................................
Нам,  поетко,  окремо  це  пить  до  кінця...
Ми  по  вінця  у  "темі".  ...то  вип"єм  винця,
І  подумаєм  краще  про  згаяний  час...
Я,  хай  буду  ледащо,  "зірвуся"  нараз
Із  тобою  в  ночей  кіптяву  смоляну,
Де  за  станом  речей  я  тебе  роздягну
І  кохатиму  так,  що  заухає  сич...
Ти  не  проти?  То  як?  Поринаєм  у  ніч?
...і  розцвітить  пітьму  світляків  однострій
(це  дорогою  плинуть  нічні  ліхтарі
Вздовж  шосе,  що  за  місто  на  місце  подій
Нас  несе  у  машині...)  Надія  надій
Позабути  на  час  про  огиду  війни,
Що  чужий  папуас*  нам  підкинув  у  сни,
Без  якої  у  когось  "мозгі  набєкрєнь"...
...слухай  голос  нічних  потаємних  пісень,
Що  співатиме  птаха  таємна  тобі...
-трохи  остраху-стрАху  в  собі,  далебі,
Ти  відчуєш,  немов  би  жагучий  прилив...
...як  пульсує  тік  крові,  коли  я  скінчив,
Ця  богині  Кохання  людська  данина!...
Ти  оголена  вся...  І  поголена...  На-
солодившись  тобою  п"яніє  душа...
Час  побути  рабою...  -Послухай  вірша,
Що  писав!..  -"Я  втомилася,  сплю,  відчепись"?!)))
-Він  не  "квітометАфорячий",  не  боїсь))))))))))
В  нім  і  трактор  Тичини  не  диркає,  ні))))))))
Еротичний...  У  ньому,  немов  у  вогні,
У  горнилі,  що  плавить  залізо  з  руди,
Той  шалений  порив,  що  привів  нас  сюди
Пити  вранішні  роси  осінніх  лісів,
Щоб  ходили  ми  босі  стежками  дідів,
Пізнавали  арійську  свою  давнину
В  шалі  пристрасті...  Скоро  іти  на  війну,
Бо,  дивись,  неозоро  кривавіє  Схід,
І  зриваються  зорі  в  останній  політ,
І  можливо,  ця  ніч  подарована  нам
Наостанок...  І  ранок...  Налиймо  вина,
Того,  з  присмаком  крові,  що  в  землю  пішла,
Об"єднаєм  любові  підвладні  тіла,
ВідтворИмо  її,  мов  жертовний  обряд.
Хай  тепер  наші  рими  жагою  горять
Непогасно  свої  надбання  боронить...
.......................................................
Що  загадано,  маємо  вчасно  здійснить.  


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2017
Свидетельство  о  публикации  №117090600939  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749495
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.09.2017
автор: Серго Сокольник