СОНЦЕ і НЕБО! ЗЕМЛЯ І ПРОСТІР,
А поміж ними мир і війна...
Літо і осінь... Роси і просинь...
Чому ж ти, осінь, знову сумна?..
Літо спекотне... Осінь журлива,
А поміж ними межі нема,
Для людей осінь дуже важлива,
Бо після неї прийде зима...
Вечори,ранки і дні, і ночі,
А поміж ними робота й сон,
Мрії і спокій, думки пророчі...
Втрати і болі, холоне кров...
Дорослі сильні, діти хороші,
А поміж ними Дружба й Любов.
Жінки цікаві, дівчата гожі,
А в чоловіків - гаряча кров!
Дерева голі, ще пахнуть квіти,
А поміж ними вітри й дощі,
Батьки працюють, у школах діти,
Роняють сльози сумні кущі...
Міста і села, влада і люди,
А поміж ними добро і зло.
І негаразди сіються всюди,
Ще так сутужно нам не було...
Космос, Планети...Місяць і зорі,
А поміж ними світло і тьма,
Дай, Боже, Миру нам і здоров"я,
В серця і душі додай тепла.
Сонце і небо... Земля і простір,
А поміж ними Мир і вражда.
Є в людей сила, а буде й досвід,-
Згине навіки зло і війна...
Ми українці мусим буть дужі,
Та й Україна у нас одна...
То ж будьмо сильні і небайдужі,
Не буде й осінь тоді сумна!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749496
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.09.2017
автор: геометрія