[b]Е[/b]стафету літо осені передає:
[b]С[/b]ерпень доробляє метушливо справи,
[b]Т[/b]ихо-тихо річка поміж берегів пливе,
[b]А[/b] під вікнами сумують дивні мальви.
[b]Ф[/b]арби літа непомітно стали іншими,
[b]Е[/b]йфорія літніх фарб навкіл яскрава.
[b]Т[/b]ільки днів таких лишилось зовсім трішечки,
[b]У[/b] тумани ранку вкутана заграва.
[b]Л[/b]ине журавлиний клин у синій вишині
[b]І[/b] ліниво сонце розсипа проміння
[b]Т[/b]а все тихше щось шепочуть яблуні сумні,
[b]О[/b]сінь тче тоненьке ніжне павутиння.
[b]О[/b]н на агрусі маленький клаптик зачепивсь,
[b]С[/b]онце в нім лишило золоте світіння,
[b]Е[/b]пілогом літу захід золотом розливсь,
[b]Н[/b]іби звична зміна ця передосіння.
[b]І[/b] було, і буде в світі нашім так завжди —
[b]П[/b]овниться душа знайомою печаллю.
[b]Е[/b]легантне літо залишає скрізь сліди,
[b]Р[/b]озмальовує пейзажі пастораллю.
[b]Е[/b]стафету літо осені передає:
[b]Д[/b]ні короткі,ранні вечори і ночі.
[b]А[/b] по небу знову журавлиний клин пливе...
[b]Є[/b] у осені і літа свої зодчі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749531
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 06.09.2017
автор: Радченко