Спіймав Жабку Журавель. Є чим поживитись.
А та Жабка запитала: - Ти вмієш ділитись?
- Вмію, - каже Журавель, - поділюсь обідом.
Стрибай, Жабко, вперед. А я йтиму слідом!
- Добре, - згодилася та й почала стрибати.
Так вів її Журавель до своєї хати.
От зустрівся їм Ведмідь. Хитро позирає.
- Куди ведеш Журавля? - Жабку ту питає.
- На базар, Ведмедику, бо хочу продати.
Дуже добрий Журавель! Любить працювати!
Сподобався Журавель Ведмедю старому.
- Візьму, - каже,- нехай ходить отут біля дому.
Бо роботи у мене є дуже багато.
Злетів у небо Журавель... Бо ж любить
літати!
Як побачиш Журавля, що в небі кружляє,
знай, що Жабку мудру ту Журавель шукає.
Ще навчає він своїх, і доньку і сина, що у світі
Мудрість є. То найбільша сила!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749565
Рубрика: Казки, дитячі вірші
дата надходження 06.09.2017
автор: Надія Башинська