Д-е б не топтала я стежки життєві,
О-днак є та, куди спішу весь час.
Р-вуть серце й душу спогади чуттєві,
І- той... будинок, як іконостас.
Ж-адана мить пройтись уздовж подвір"я,
К-овтнути теплих спогадів за мить.
А- чи то правда, чи людське повір"я,
Д-уша тут ніби й зовсім не болить...
О-двічний щем та сходжена стежина,
Р-озлогість всіх не здійснених надій.
І- у саду, як сполохи, ожина...
Десь тут залишу ревний смуток свій...
Н-іколи вже в дворі не стріне мати,
О-днак, тут стільки ще її слідів...
Г-оріх, що ріс у нас позаду хати,
О-динакує... наче овдовів.
Д-оволі сліз, але тремтять повіки....
О-чам болить ось цей матусин сад.
М-оя печаль, тут смуток мій навіки,
У-се, як юнь, не вернеться назад...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749690
Рубрика: Акровірші
дата надходження 07.09.2017
автор: Любов Іванова