Колись це борошно було,
Тепер млинці,
Колись все радістю цвіло,
Тепер малюю папірці..
Давно нема тепер вже часу
на що й до чого.
Давно не п'ю я більше квасу
після розмови..
Мовчить задумливе мовчання,
Кричать трибуни,
Крізь ті занудливі ридання,
Тягнуться струни.
Години й дні бездушно плачуть
Біжать дахи
Сміються малі діти й скачуть
Не залюбки..
Печаль все хниче біля ганку
Немає вітру, немає ранку
Я застрягаю у багнюці
А скрізь багнети
Кричать задумливі зітзання
Не із планети.
Щось кличе вітер, не затихає
Мовчить мовчання, бо слів не має..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749692
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.09.2017
автор: Твоя Графоманка