Все ніби так… Та все ж не так…
Слова, слова… Де їх подіти?
Хоч запускай брехні верстак
Та дай можливість їм радіти.
Радіти з того, що ми є
Такі довірливі, як вівці,
Що думаємо: ось прийде
Вона чи він в лавровій гілці
Й поверне враз твоє, моє,
В державі буде лад, як треба…
Куди ж подінуть все своє,
А чи прихватять ще півнеба?
Чи не дозрів, чи перезрів
Люд український. Боже, Боже…
Ми стадом йшли, як на заріз,
Та зараз жити так негоже.
Зроби вперед, народе, крок,
Відкинь наразі гречкосіїв,
Зроби з минулого урок,
Єднайся і торуй до цілі.
Та, певно, люд ще не дозрів
І вибере того ж по суті,
І розіллється потік слів
Брехні та знов тієї ж муті.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749694
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 07.09.2017
автор: Г. Король