Поезія і я.
Кохання до безтями,
Давно уже в стосунках
Межі перейшли.
В обнімку, тільки вдвох,
До райської поляни,
На поле страсті йдем -
Там світло і столи.
І я не без гріху,
Бував не раз у житі,
Цнотливістю і ти
Хвалитись не могла.
Ми голі, без стиду і
Душі не закриті,
У тиші шепіт губ і
Скрип мого пера.
Прелюдії і пристрасть,
Ми раби кохання,
Натхнення із небес для
Нас обох – святе.
Утомлені, згасає вже
Зоря остання.
Зачаття і пологи…
Вірш у люди йде.
2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749695
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.09.2017
автор: Олексій Тичко