Вже й не чути солов’я,
Де те суголосся?
Тхне болотом із Кремля,
Сходом пролилося.
Як до нас воно пливло,
Звідкіля взялося?
Що прорвало й потекло,
Гівн.м розлилося.
Висить смуток угорі,
Німе безголосся.
Зайди в нашому шатрі,
І Украйна боса.
Як ти ще терпиш… земля?
Смогом затяглося.
Пора «парити» гілля,
Надто затяглося.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749713
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.09.2017
автор: Миколай Волиняк