(Вільний переклад вірша Юлії Рябенко "Лучик")
Промінчик сонця золотий
поглянув вниз - і заховався.
Побачив хмарочку легку,
То ж, певно, він її злякався!
Бо ще ж малесенький зовсім...
Та ображать ніхто не сміє!
Як буде холодно тобі,
лиш попроси - він враз зігріє!
Та ще погратись любить він,
то ж як дитина, веселиться.
Побачить дзеркальце... Ой як
веселий сміх той буде литься!
Як втомиться - лягає спать.
Дощ йому пісеньки співає.
Прокинеться... знов повен сил.
Тепло і радість розсипає!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749730
Рубрика: Казки, дитячі вірші
дата надходження 08.09.2017
автор: Надія Башинська