Повіяла вітра́ми осені пора,
Упали ниць тумани.
О, нічко осені,
Пора вже, так пора,..
А ми ще літом п'яні.
Уже посипались листками,
Зірками з неба, літні мрії,..
О, нічко осені,
Цілунок твій вологими устами
Без обіцянок, без надії...
Та я вдихаю осінь з темноти,
Її всю насолоду запахів із нових...
О, нічко осені,
Зачарувала мене ти,..
... я п'ю, як мед, кохання яд
із уст твоїх бордових.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749773
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.09.2017
автор: Ivan Kushnir-Adeline