Посміхаються зорі звабливо,
Зашарівся дивак небосхил.
Хоч повірити в це й неможливо,
Та не звик до оголених тіл.
Безліч раз йому краяли душу,
Зорепадом зриваючись вниз.
Не хотів відпускати, та мусив.
Адже так хтось задумав колись.
Витирає хмаринками сльози,
Бо вже час зустрічати любов.
Сонце зійде і попри прогнози
Вони будуть щасливими знов.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749800
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 08.09.2017
автор: Юлія Рябенко