Споришева стежина вся світилася в росах,
Їй на зустріч із лугу біг ранковий туман.
Його гнали до стежки перші свіжі покоси,
Додавали туману трав’янистий дурман…
Пахло в лузі травою, голова ішла кругом,
І здавалося в ньому лиш туман і трава.
Виглядало це раєм, що дарований Богом,
Ця картина щомиті видавалась жива.
Перші промені несли кольори червоняві,
Схід здавалося також поміняв кольори.
Бігли в синьому небі лиш хмарки кучеряві,
А туман по стежині піднімавсь догори…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749843
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 09.09.2017
автор: Віталій Назарук