Пізній вечір. Так повільно
По хмаринках, мов по сходинках,
Повний місяць в ніч чорнильну
Піднімавсь з своєї схованки.
Кольору багрянцю з золотом
Одягнув нову сорочку
І затишшя дивним спогадом
Обізвалося з куточку
У душі, де заховалося
Оповите смутком ніжності.
Мама світло усміхалася
Із світлини, ніби з вічності.
І згадалося, як мама
Нам розповідала всячину
Про життя,в якім немало
Було знайдено і втрачено.
Вечори ті рідні, затишні
В снах навіки залишилися,
Кольори їх ніжно-райдужні
Ні на краплю не змінилися.
Піднімавсь з своєї схованки
Повний місяць в ніч чорнильну.
Я в минуле, мов по сходинкам,
Йшла крізь спогади повільно.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749962
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.09.2017
автор: Радченко