Не пам'ятаю минулого -
це час мене так обшманав.
І коли хтось там - не було так ,
Ти не мовчи або подай хоч знак.
Розбитий я і крізь обійми
Лиш грієш ти шматочок пустоти...
Ну, і якщо сюди хтось ввійде -
ти тільки тихо відпусти.
Різані тріщини пальцями сіються
поміж жовтих листків,
Ну скільки можна ще бігати, жити
посеред залишків мрій.
Так, не видумую, досі би було -
але виною слова.
Стіни попадали ,
згоріли мости -
а ти ще й досі сама
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750040
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.09.2017
автор: phobic recording