Сніжить…

                                                 [i][b]  [color="#c91818"]Сніжить…  Мій
                                                   герой,-
                                                   не  в  мінорі...[/color][/b][/i]

[i][b][color="#181b8c"]Пізній  квітень...  Надворі  сніжить,-
Мов  Сумщина  –  то  Північ  глибока,-
Не  проник  мінор  в  серце  й  на  мить,
Бо  у  серці  ота,  ніжноока...

Моє  сонце…  І  місяць…  Зоря
Чарівна  на  моїм  видноколі…
Моя  радість…Пройди  всі  моря,-
Не  зустрінеш  таку,  як  у  полі

Я  її    повстрічав  за  селом...
Я  щасливий  що  нас  звела  доля,-
Молодий,-  я  пішов  напролом,
У  жита...  У  волошки  край  поля…

Перепілки...  Жита...  Голубінь...
Вітерець..Стара  груша...  І,-  очі!!.
По  травиці  повзе  тепла  тінь...
Тихий  вечір...Зірки...  Стогін  ночі...

Для  мене  ненаглядна  вона
Була  завжди,  і  нині,  і  буде…
Сніжить  квітень,-  сміється  весна
І  чекають  розмаю  вже  люди…[/color][/b][/i]

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750047
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.09.2017
автор: Янош Бусел