Продираюсь вперед через хащі життя
Крізь колючі тернові щоденні надії
Через всі недомовки, крізь хміль забуття
Й нездійсненні колишні й сьогоднішні мрії.
З біллю в серці беру цей останній редут
Бо вже світло маячить на іншому боці….
Та невидимий хтось пильно стежить десь тут,
Щоб підніжку зробить на останньому кроці.
Здається пройшов та попереду знову
Чорно-сіра стіна вся із заздрощів й злоби,
Огидних погроз і тенет нелюбові,
Із дворушності й підлості вищої проби.
Так живу і борюсь кожен день я. І мить.
І вперед не пройти і назад нема ходу.
Тануть сили мої, моє серце болить.
Та я вірю. Я в правді найду насолоду.
І пробю цю стіну й перепони візьму
І до сонця протягну загрублі долоні
Бо я знаю, що світло здолає пітьму,
Й зникне зло у житті в перетрясках агоній.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750073
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 10.09.2017
автор: Віталій Поплавський