Непокірне

Я  кохати  уже  боюся
І  не  хочу,  і  хочу,  і  злюся
бо  не  в  силах  себе  вгамувати
та  на  серце  наставити  ґрати.

І  душа  та  тендітна  не  здатна
Скільки  болю  терпіти,  долати
Комусь  весело,  навіть  приємно
Мурдувати,  любити,  цькувати.

Цілувати  і  рвати  волосся
Шматувати,  кидати  в  сторони.
А  ти  знов  йдеш  ногами  босими
По  шматках,  під  пташині  гомони.

Та  як  тільки  той  біль  минається
Й  одягаються  ноги  голі
Серце  знов  з  кайданків  зривається
І  шукає  тяжкої  долі.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750128
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.09.2017
автор: Helen Konors