Так прикро, що сховалися зірки.
Зірки, що ти розсипав на небесний край.
Так прикро, що поплутались думки,
Думки, що відкривали світ - забув уже той плай.
Так сумно, що не діє більше сон.
І я не можу щиро посміхатись.
У келиху вже вивітривсь бурбон.
І я не знаю чи потрібно повертатись...
Так боляче, що уявляю твої очі та вуста,
Вуста, що солодко тримали у полоні.
А я немовби знята із хреста.
Напівжива, усе болить... набряклі скроні.
Так прикро, що замовкли всі птахи.
Птахи, що сонце вранці викликали.
Так прикро, що в мені живуть гріхи.
Гріхи, що каяття не мають... І не мали...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750171
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 11.09.2017
автор: Веруш Далі