Ой, важкі мої думки,
В сльозах очі.
Кожен день ношу я їх
І щоночі.
Знову йду у садок
До калини
Та звільнитись від думок
Нема сили...
Став похмурим і сумним
Мій садочок.
Бо не ходить більше ним
Мій синочок.
І не затишно мені
У садочку,
Все нагадує мені
В нім синочка...
І дерева, і кущі,-
З ним садила,
І була я не сумна,
А щаслива.
До будинку повернусь,
Серце плаче,
Напишу про нього вірш,
Вірш той плаче.
І слова мої, й думки,-
Про синочка.
Слізьми скраплені рядки
І листочки...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750175
Рубрика: Присвячення
дата надходження 11.09.2017
автор: геометрія