Мені здається, ніби я
у центрі вщент забитого трамваю
будні гаю на об'їжджені маршрути,
сподівані, з початком,
який кінцем розпочинається щораз.
І хочу видерти зі стінки молоток
та просто вдарити по склу -
по запасному виходу
щоб вщент,
на друзки,
миттю
в легені влилося задимлене повітря,
воно ж-бо ліпше за задушливий трамвай?
І в цю чарунку вилізти й стрибати,
завдання - не забитися, втекти.
Та що там далі?
Тролейбуси, трамваї,
потяги метро,
до тебе потяг?
Блокпости, звіряння документів.
Що кажеш? Перекрито цей кордон?
11.09.2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750188
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 11.09.2017
автор: Роман Глєбов