Мій дивний світ, моя країна мрій,
Мої герої книжних сторінок
Та мова, мовби той вінок ,
Що сповнений замрійливих надій .
Я серед вас та знову одинак,
Чомусь забув я колір вільних хмар,
Живу один серед примар,
Та все чекаю неба знак.
Але, що небо? Знову все мовчить,
Та сіє дощ немов би злість змиває,
Та може вірить, може знає,
А може знову, як змія сичить.
О, тая злістна громовиця ,
Що мовби полоз , щем згортає в душу,
Та спокій, спокій вже порушен,
І ніч прийшла, та вже мені не спиться .
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750192
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.09.2017
автор: Dema