На моїй руці проявляються руни.
Від твого дотику – вони червоні,
Як спілі яблука навесні.
Ідун відкрила скриньку, і вони
Шукають з богами втрачені плоди.
В Асгарді панує старість та зима.
Руни на моїй руці пульсують, але нема…
Богам спокою. Богам тепла.
Ритуальні вогні не зігрівають їхні серця.
Ти вкрала забагато яблук для нас –
Ось і настав наш золотий час.
Де тільки я і ти, ти і я
Ділимо вічність на двох.
Коли настане Раґнарьок –
Ти скажеш просто: це не я!
– Ліліт, ну для чого було брати ті Яблука?
07.08.2017
© Богдан Кухта
#Вірші_в_КУТочку
[youtube]https://youtu.be/XYY-NJ_Me8Y[/youtube]
Підтримати автора:
4441 1144 2483 1947 - моно
4149 4999 9060 2763 - приват
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750213
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.09.2017
автор: Kukhta Bohdan