[youtube]https://youtu.be/y76UxEAvZOA[/youtube]
Ранковий холодок пробіг по тілу,
В моїй країні осінь золота.
Ховаю думку я свою несмілу,
Що все частіше з серця вирина..
Думки, думки, обсіли, наче діти.
Бракує так на чужині тепла.
Як хочеться додому полетіти,
Та мрія це зробить лише змогла.
Мої батьки! Пробачте за розлуку,
За те, що я далеко вже від вас.
Моя душа стражає так від смутку,
Та вогник ще надії не погас.
На старість вас зробила сиротами,
Не кидають думки про це й на час.
Так хочеться побути поряд з вами...
Я думала про це уже не раз.
Свою журбу не вимовлю словами,
А очі ще не висохли від сліз.
А поки будуть зустрічі лиш снами.
Оце життя мого один єдиний зміст.
__________________________________-
Чужина ти , чужина
Сварлива свекруха..
Чом лишаєш нас ти сна?
У душі розруха.
Тому й розповідь сумна,
Бо така житуха..
Не кидайте, добрі люди
Батьківщину - неньку:
Вона зради не забуде:
Заболить серденько..
-----------------------------------------------------
Твір написаний на основі розповіді моїх друзів,
Які побували на чужині...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750253
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 12.09.2017
автор: Н-А-Д-І-Я