Наснилась нині рідна хата,
Де я у ній- мале дитя.
До церкви йду, за руку, з татом-
Враз пробігає все життя.
Де мама хліб пече румяний,
Де світло б'є, мов у раю,
Рушник простенький, вишиваний,
Молитва... образ на краю.
Всідаюсь нишком у бабусі
На ліжку- гори подушок,
Цілую знову кволі руці,
Несу в дарунок споришок.
Той, що стелився коло хати,
Вінком хрестився з її рук.
Там їсти несла тихо мати,
Із уст наспівувався звук.
І я вдихала мамин запах,
В нім смакувала радість й сум,
Мов цілувала цвіт на липах
І відчувала серця шум.
У нім світились очі тата-
Його слова, його душа,
Свячена ним в Йордані хата
І я у ній- його пташа.
І так мені вже мило стало,
Таких побільше снити снів,
Де сонце тихо б лоскотало
На перехресті моїх днів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750283
Рубрика: Присвячення
дата надходження 12.09.2017
автор: Леся Утриско