Ми на відстані усвідомлюємо,
Ким і з ким ми були торік.
Так радіємо в безумовності,
на підставі життєвих криг.
Ми лишаємось неспроможності,
На сторінках читаних книг.
Хоч і з часом нема вже голосу
За отих хто давно мовчить.
Згодом звикли - до просто галосу,
Все навчаємось далі жити.
Хоч би дітям моїм лишилося,
Україною дорожити.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750291
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 12.09.2017
автор: ptiza-ua