Мій дім.
Єдиний мій глядач,
Усіх моїх часів
Такий собі спостерігач,
Йому завжди бракує слів.
Крізь крони дерев,
світанок
побачив себе у вікні.
Прозорий туман
зачаївся,
співали птахи,
Легкий вітерець
вже зібрався в дорогу,
Кидали каштани
себе на підлогу,
Про щось
шепотіли кущі
– я дуже хвилююсь,
Я чую!
Я бачу!
Як осінь панує
в моєму житті.
Ще тихо
і можна
раптово почути,
Як падає листя
в моєму дворі.
Та з часом
морозно
стає восени -
Ось,
серце забило тревогу,
із листя побачив
Знайому дорогу,
всі двері
на ключ зачинив,
Радію мовчазному дому
і дуже бракує слів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750367
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 13.09.2017
автор: ptiza-ua