Чи часто чуємо ми душу?
А вона є! Вона співає.
Вона сміється, веселиться.
Буває гірко так ридає!
То добре, як душа спокійна,
і радість зігріває груди.
Вона ж тріпоче, як та пташка,
коли стоять тенета всюди!
Я якось в душу зазирнула,
там і солодке, і гірке.
А поміж нього є зернятко,
зовсім мале... та золоте!
Якщо плекати - підростає,
і соковиті дасть плоди.
Повір у себе, в своє щастя,
до нього впевнено іди!
А якщо грози, бурі сильні?
Не зупиняйся ні на мить!
Зернятко золоте - то ВІРА.
Її вогонь нехай горить.
Лиш його сяйво нам освітить
дорогу ту, якою йти.
Я вірю, що життя дано нам,
щоб своє щастя в нім знайти!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750391
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 13.09.2017
автор: Надія Башинська