Від осені привітання –
Листочок-долонька клена.
Розплакалась на світанні
Зманіжена наречена.
А може… Хай плаче осінь?
Не мама, сестра, дружина?
Та чорні стрічки у коси
Вплітають. Гірчить ожина.
Майстриня-осінь зшиває
(За голку їй перший іній)
Рани стражденного краю…
На небі сталево-сірім
Всміхається сонце тьмяне
Невесело, ніби з болем.
Засипало листя ями,
Наснилась пшениця полю.
Та кулі (не жатки!) косять,
Не колос падає – люди.
Фарбує в червоне осінь.
Цей колір війна забуде?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750421
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 13.09.2017
автор: макарчук