[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=oYUlh9Fww2U
[/youtube]
Кажуть: все мине...
Та не в тому суть.
Пам"ять віднайде
І не дасть забуть...
---------------------------------
Чом, осене, ти потайки заглядуєш в вікно,
Ти думаєш, за літом я страждаю?
Фужери он наповнені вином...
Повір мені: журбу не запиваю.
То просто так, на випадок гостей,
Яких давно у гості я чекаю.
Від них давно не маю я вістей.
До цього я потрохи вже звикаю.
Гарячий чай із квітів медоносних,
І погляд ледь засмучений на мить.
І все в житті буває ніби просто:
Лиш треба нам так дуже захотіть.
А вечорами входять спогади.
І часто ті, що хочеться забуть.
Я озираю пустку німу, поглядом,
Які в душі моїй іще живуть..
Кого отут винити? Тільки пам"ять.
У зговорі з душею, от і все.
Вони обидві можуть мене краять.
Корекцію тут й серце не внесе.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750425
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.09.2017
автор: Н-А-Д-І-Я