[i]Переможців не буде, бо це неможливо,
Ми з тобою пливемо в одному човні.
Зігріває нас сонце, полоще нас злива,
Мерехтять в небі зорі тобі і мені.
Переможців не буде, бо вже перемога
Що живемо на цій, Богом даній, Землі,
Наші мрії за обрій ведуть від порога,
Миті щастя ведуть нас і миті сумні.
Те, що творимо ми, не дає нас забути,
Ми усі боїмося, хоч кожен свого.
Калатає в нас серце, вистукує в груди,
А коли заговорить, почуєш його.
Попри те, що ми різні, є в кожного мати,
За дітей ми готові віддати життя,
Тільки люди так здатні та вміють кохати,
До останнього поштовху серцебиття.[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750586
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 14.09.2017
автор: Марина Панфьорова