ти не любиш простих примітивних казок
в яких знаходять шлях і зв’язок
тому що в житті по іншому все
попелюшка зґвалтована йде по шосе
відважно кидається під колеса
щоб вмерти а не назвати адресу
сестро замість свого атестата
від наркозалежності рятує брата
невідомі в лікарнях вмирають
не знайшовши казкового раю
у вікно я дивлюся з жахом
відпустивши синього птаха
вони не можуть поряд жити
з нами в’януть казкові квіти
і деградують наші партнери
що завжди ставлять на зеро
нульовий відлік вмираючі зорі
шалений крик звичайний у горі
на снігу кров казкового звіра
це означає що втратили віру
фея маленька літала по колу
тепер беззахисна охолола
дивлюся на це знівечене тіло
ні не вмирай моя дівонька мила
даю фантазій тобі кольори
б’ється струмок з моєї діри
ти у реальності з мене пила
тільки щоб наша казка жила
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750644
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 15.09.2017
автор: Роман Корольчук