Як далеко буваємо часто від істини,
Коли гарне у ворога чорним стає у очах...
Не верхи, а розхристано-втомлено пішими
Йдуть до неї при тьм"яних допалках-свічах
Вмій признати красу і у тих, хто є недруги,
В нього правда краси теж купляла патент на права...
Дифирамби не всім прошепочуть калинові кетяги.
Тільки з Богом завжди, в кого совість і правда жива
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750686
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 15.09.2017
автор: Надія Карплюк-Залєсова