Я хочу повернутися до сну,
Вже вкотре ми з тобою там бували,
Узимку мені ночі дуже мало
І з острахом чекаю я весну.
А влітку ніч коротка, як і сон,
І уві сні я знову не встигаю
Сказати, мила, як тебе кохаю,
І хоча сон - уяв моїх полон.
У кожного із нас своє життя,
Але ти знову не даєш покою,
Спасибі, сонце, що вві сні зі мною,
Бо лише там я тану в почуттях.
Перестаю спостерігати час,
Як і тоді... Ти ж правда пам'ятаєш?
Я вірю, ти мене також кохаєш
І марно розлучила доля нас.
Я хочу повернутися до сну,
Вже вкотре ми з тобою там буваєм
І ніжно серцем серце зігріваєм.
І мабуть досі віримо в весну.
Пробач, я відпущу тебе на мить -
Проходить сон і ось уже світанок,
Я поцілую тебе наостанок,
Доброго ранку, хай тобі щастить.
© Олександр Попроцький
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750736
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.09.2017
автор: Oleksandr Poprotskyy