Падає…небо…



…ще  на  теплих  губах
Вистигає  густа  карамель.
…іще  пальці  вібрують  у  місиві  здобного  тіста.
Але…    падає  небо.  Виходжу  за  контури  скель
І  туманом  лягаю  
   на  карти  прадавнього  міста.

…ти  ж  розвієш  дощенту  
Мережива  ці  золоті…
(ні  втекти,  ані  зникнути,  ні  розчинитися    –  досить!)
Бо  і  сам  вже  не  знаєш  –  вона  полюбилась  тобі?
…чи  ромашки  крихкі
     на  чорнильному  фоні  волосся?

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750790
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.09.2017
автор: гостя