Гомерівське

Глянь  -  босоніж  Музи  ходять,  
Де  течуть  Скамандрy  води;  
Поряд  хвилі  Хеллеспонту  
Стрімко  котяться  на  берег.  
І  ведуть  собі  розмову  
З  місяцем  ясним  уповні:  
Срібні  промені  -  струною,  
І  формінга  кличе  мертвих.  
Іліонські  мури  знову  -  
За  рядком  рядок  -  готові;  
Побудована  зі  слова  
Скейська  брама  здійнялася.  
Стан  ахейський  не  стихає:  
Чуєш,  як  під  гамір  чайок  
Корабель  Протесілая  
Спить  -  і  бачить  сни  філакські?  
Кінь  ірже  громокопитний,  
І  з  глибин  озветься  дзвінко
Інший  -  той,  що  гриву  пінну  
Має  -  в  стайні  Посейдона.  
Ще  в  безсмертних  на  колінах,  
Хто  тут  вб`є,  а  хто  загине:  
Шальки  терезів  невпинно  
Наближають  вибір  чорний.
Всі  приречені  боротись;  
І  летить  орел  праворуч,  
І  для  когось  смокви  родять  
Просто  тут,  біля  стіни.  
А  комусь  це  тільки  сниться:
Знову  -  військо  проти  війська...
Та  чому  ж  ви  всі  так  близько?  
Смійся,  вітре  навісний.

Шепоче  море  -  сліпий  аед,  спів  Калліопи,  п`янкий,  мов  мед,  
І  знову  спокій  втікає  геть  -  ох,  минуле,  зглянься!
Крилаті  щогли,  порив  вітрил  -  кінець  епохи,  піт,  кров,  і  пил,  
Не  виїсть  очі  пекуча  сіль  -  це  лише  Таласса.

Хто  вас  викував  із  бронзи  -  
Мідно-вбраних  списоборців,  
Як  Земля  вас  досі  носить,  
Не  розколеться  від  кроків?  
Ось  іде  Атрід-державець,  
Ось  -  Пріама  тужна  старість...  
Пізно,  як  би  ти  не  рвався  
Обійняти  тінь  Патрокла.  
Що  не  зірка  -  то  багаття:  
Понте  винно-чорний,  згадуй  
Діомедову  відвагу,  
Mіць  великого  Еанта,  
Ектора  співай  шляхетність,  
Мудрість  кінного  геренця;  
Небо  зоряне  озветься,  
І  гучніше  казки  -  правда.  
Що  замислив  цар  Ітаки,  
На  премудрощі  багатий  -    
Відгадай,  або  впізнати  
Менелая  голос  спробуй.  
Буде  Андромаха  ткати  
Непотрібні  більше  шати,  
Ахіллес  гірку  розплату  
Матиме  -  собі  на  горе!  
Кличе  Розбрат  -  за  сурмою  
Йди,  стославною  та  злою;  
І  Боги  на  полі  бою  
Грізним  вихором  зійшлись.  
Хочеш,  ні  -  але  дивися:  
Став  Тідід  на  колісницю,  
І  Палладина  правиця  
Відведе  Ареїв  спис.

Рідніше  рідного  -  ця  війна:  в  обличчя  кожного  впізнавай;  
Гримить  хексаметр,  щити  дзвенять,  і  шоломи  сяють.  
Вкриває  хмара  ідейський  пік;  не  вірте  тим,  хто  кінець  прорік  -  
Ви  вже  трьохтисячний  б`єтесь  рік...  хто  сказав  "десятий"?

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750809
Рубрика: Історична лірика
дата надходження 16.09.2017
автор: Polemokrateia