Я до ворожки більше - ні ногою!
Вона сказала: ми давно не в парі,
А ми ж не розлучалися з тобою
І дні минали то ясні, то хмарні...
Сказала, що є інша... недалеко...
Про неї мрієш, в снах її ти бачиш,
А як мені це пережить, ой, леле,
І чом ті карти не лягли інакше...
Збирала швидко, мов ламала долю,
Знов тасувала, легко розкидала
І пошепки тобі давала волю,
Мене, хрестову, зовсім прибирала...
Ти - мій король, хоч збоку та, червова,
Бо карти брешуть, брешуть, чуєш, любий,
Мальовані вони... Слова - полова...
Вона - чужа, червова - твоя згуба...
Ніхто не знав, як ворожить ходила
І що мені все показали карти...
Бринить у скронях і мовчать несила,
Та до ворожки не піду... не варто...
- - -
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750837
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.09.2017
автор: Наташа Марос