Ступаєш ти спокійною ходою
По травах, пожовтілих від пори.
І ранене осінньою сльозою
Багряне листя сиплеться згори.
Мигцем торкається твого волосся,
А потім, вітром схоплене в полон,
В блаженно-тихім, мертвім безголоссі
До твоїх ніг ляга на вічний скон.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750922
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.09.2017
автор: Андрій Загорський