Ота стидлива квітка мімози,
Що давно у мене цвіте на вікні.
Милує вона серце одиноке,
І радість завжди приносить мені.
Мімозо дивная квітко Землі,
Чого опускаєш листочки свої,
Дай до тебе ніжно так доторкнусь,
І ласкою своєю я поділюсь.
Та що таке ласка мімоза не знає,
І листочки зелені вмить складає.
Соромлячись схилила голівку свою,
Не вірить, мабуть, в любов щиру мою.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750931
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 17.09.2017
автор: dashavsky