Ви народились на початку осені.
Схиляю голову. На кладовищі тиш.
Світлини літом бабиним озорені
І жовтий лист лягає тихо на спориш.
А мама й тато дивляться замислено...
Так важко на душі і світло водночас.
Вже павутинням осені посріблено
Кущі шипшини й терну так раптово, враз.
Вдивляюся в обличчя рідні — спогади
Знов огортають плечі затишним теплом.
Частенько ви блукали перелогами,
Але життєвим полем йшли завжди разом.
Нічого з часом в спогадах не стерлося,
Минуле кадр за кадром швидко миготить.
Звичайно, що нічого не повернеться,
Але побути поруч хочеться ще мить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750964
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.09.2017
автор: Радченко