[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=XREAChoZw8o[/youtube]
Ти мене на світанку розбудиш,
Проводжаючи, гримнеш щось наче,
Що ніколи тих слів не забудеш!
І ніколи мене не пробачиш!
Руки міцно притисну до грудей,
Повернусь до порогу й зазначу:
...Я ніколи того не забуду!
І ніколи за те не пробачу!
В цьому морі брехні і розпАчу,
Братовбивства, пияцтва і блуду
Я ніколи тебе не пробачу...
Хоч ніколи тебе не забуду.
Сльози вітер змиває на губи,
Очі - вишні зимові, гарячі...
Я ніколи тебе не забуду...
Я ніколи тебе не побачу...
На морозному ганку, мов п'яні -
То лиш з вітру сльоза — я не плачу...
Повертати - прикмета погана -
Я ніколи тебе не побачу?
Коли вдруге на Землю прибудем
По закону великого Будди
Ми шукать один-одного будем
Увесь час розминаючись всюди...
Зрозумівши, які мінімальні,
Всі непорозуміння між нами
В порівнянні з майбутнім стражданням
Двох живих неживими світами...
Як долине до неба молитва -
Розверзуться небесні хорали
Я тебе вже ніколи...ніколи...
Ти мене вже ніколи...ніколи...
Ти мене за дрібницю не гуди,
Кожне слово - мов списом у груди...
Лиш навчившись прощати - ми люди
Я пробачу тебе ... й все забуду...
(Оригінал А. Вознесенский Сага)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751034
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.09.2017
автор: Петро Кожум'яка (Ян Укович)