Плаче тихо осінь за дверима,
Смуток тягне небо до землі.
Тиша із голодними очима,
Тінню розчиняється в імлі.
Чути, виє вітер між будинків
Й спрагло дощ, весь день стучить в вікно.
Знову день, втікає за шпаринки
Й осінь стелить золоте сукно.
Тільки відліта пожовкле листя,
Осінь знов гортає сторінки.
Сад застиг в обіймах падолиста,
Плаче осінь й створює казки...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751065
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 18.09.2017
автор: Валерій Кець