Він стояв зелений,
бачив дні весни,
а поруч кружляли
яблунь пелюстки,
з яблуні злітали
і ловив він цвіт,
у малу водойму
з вітром буде літ.
Впали біля нього
білі пелюстки,
цвіли і зникали
весняні квітки,
вже рясні троянди
гуртом зацвіли,
та уже упали
їхні пелюстки.
Розцвіли іриси
наче ліхтарі,
та й вони зникали
і їхні квітки,
інші вже троянди
по черзі цвітуть,
пишний гладіолус
виткнувся і ждуть.
Кольорова айстра
пишно розцвіла,
а у тіні яблунь -
хоста і трава,
стебла він угору
високі пустив,
восени лиш пишно
рожевіти вмів.
І тепер рясніють
рожеві квітки,
лиш зима і вітер
висушує всіх,
а зимою рясно
випадає сніг,
шапки сніговії
одягне для кіс.
Тепер бджоли сіли,
дружно загули,
рожеві суцвіття -
дрібні пелюстки,
стануть його стебла
зиму прикрашать,
новому очитку
навесні зростать.
29.08.2017.
Світлина автора.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751157
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.09.2017
автор: Светлана Борщ