ну от не європейці ми, і все...
Так нам розказували з дитинства, втовкмачували в наші голови європейськість нації, вище призначення і тому подібне. Спочатку вірилось, хотілось, з'являлось прагенння цивілізованого світу. Погодьтеся, приємно ж з дитинства вірити у хороше, чекати що там, у дорослому світі, далеко від матері з батьком, можна себе відчувати частинкою європейської нації, однієї родини, мріяти. Таке виховання дійсно корисне.
Але, більшість цих якравих, намальованих дитинством, картин нашої свідомості з часом лишень псуються, так би мовити, вигорає фарба, блякнуть кольори, а інколи з'їдає шашель. Може такий процес цілком природний і немає чому тут дивуватися, і таке відбувається у головах інших людей на усій земній кулі. Проте так завжди хочеться щоби ідеали мальованого дитинства жили постійно, не розсипалис на друзки від кожного наступного неприємного враження. Можливо, витоки цієї ментальної проблеми ховаються десь у глибині історії та минулого (там часто полюбляють шукати причини багатьох бід). Нам казали "перша Конституція", "перше демократичне суспільство". Так, справді, історичні факти є фактами і з цим не посперечаєшся. Але чому ж зараз ми настільки далеко від того ж таки "демократичного суспільства"? Чи справжня причина, можливо, захована у наших коренях,і та гаряча кров степових кочівників та запорізьких козаків, що і досі тече в наших жилах, трішки заважає нам бути спокійнішими, інтелігентнішими та розсудливішими, тобто такими, які цілком вписуються у той, намальований дитинством, образ "європейця".
І справді, коли ми перестанемо чути (говорити) серед вулиці та в магазині відбірну лайку, навчимося правильно поводитися зі сміттям (і не тільки матеріальним), відчуємо верховенство закону, почуватимемося гідними своєї державності, цінуватимемо ті надбання, котрі залишили нам наші предки, і взагалі робити тільки ті вчинки, які будуть достойними для прикладу у вихованні дітей. Тоді має пройти певний час, можливо років 50 або, навіть, усі 150 і врешті з'явиться рівень освіченості/вихованості/інтелігентності. І можна буде, без жодних докорів сумління і скрипу душі, сказати "Ми - європейці!".
але зараз не європейці ми, і все...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751162
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.09.2017
автор: тихенький хлопчик