На переливах
Відчаю –мости.
Солодкий мед омріяної згуби.
Занадто пересолене “прости”
Зростає десь в душі
і кривить губи.
Усього ніби
Порівну… а втім,
Печаль таку не випити ніколи.
Почому нині цінності? почім?!
Крихка мінорність
замкнутого кола.
Тонкий баланс
У кольорі і ти -
Пульсуюча, палаюча мішень. Це
Панічний страх тієї висоти,
…що прагне серце.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751456
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.09.2017
автор: гостя