Ми не пили із одного ковша,
І пайки фронтової не ділили.
Але чому ж тоді моя душа
Так гірко плаче на його могилі?
Як б’є прицільно і болюче: «був» -
Крок обірвався ж бо на перевалі…
А він любив найбільше боротьбу
За добрі справи, а не за медалі.
І сум, і радість – завжди все навпіл,
А щирий усміх вабив світ до себе.
Мав спорт і пісню – двоє дужих крил,
Якими так пишалось наше небо.
Пече вогнем перерваний політ,
І янгол навертає до молитви.
Я чую серцем – стало на Землі
Незмірно менше і тепла, і світла.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751461
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.09.2017
автор: stawitscky