Осінь,осінь,я закохалася.
Й наробила в тобі дурниць.
Я б нікому і не зізналася,
Що лежала я горілиць
Не із ним... Що ж зробила, Боженьку?!
Я б побила себе сама.
Прихилила його головоньку.
А душа?! Ти дурна? Німа?
А тепер з цим живу. Як житиму?
Осінь, осінь. Награлась ти.
Я ж коханого лиш любитиму.
Гріх в душі по землі тягти...
В рай чи можна із ним ввійти?..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751469
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.09.2017
автор: Відочка Вансель