Знаєш, а небо не має кордонів,
Бо кожна мандрівка починається з кроку.
І ось ти стоїш на самотнім пероні
Й чекаєш на осінь хвилину й півроку.
А вітер як завше приносить неспокій,
Коли сонце зникає лишається злива.
І місяць у небо злітає мов сокіл,
А Осінь лиш тільки розправила крила.
Знаєш - осінь це просто дорога -
Стара обіцянка зими повернути.
В мандрівці до самого, осіннього бога,
Щоб знову згадати колишнє й забуте.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751527
Рубрика: Верлібр
дата надходження 21.09.2017
автор: Валерій Кець